громовиця

громови́ця

-і, ж., розм.

1》 Те саме, що блискавка.

|| Гуркіт і тріск, що супроводжують електричні розряди в атмосфері.

2》 Те саме, що гроза 1).

Значення в інших словниках

1. громовиця — громови́ця іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. громовиця — див. блискавка; гроза  Словник синонімів Вусика
3. громовиця — БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М.  Словник синонімів української мови
4. громовиця — ГРОМОВИ́ЦЯ, і, ж., розм. 1. Те саме, що бли́скавка. Цілісіньку ніч ішов заливний дощ. Громовиця спалахувала майже по всьому небесному свічаді (Ле, Клен. лист, 1960, 103); Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (Кучер, Прощай..  Словник української мови в 11 томах
5. громовиця — Громовиця, -ці ж. Гроза. Вх. Зн. 12. 2) Громовая стрѣла, белемнитъ. Вх. Зн. 12.  Словник української мови Грінченка