грузько

гру́зько

1》 розм., рідко. Присл. до грузький 2).

2》 у знач. присудк. сл. Про стан, коли можна загрузнути.

Значення в інших словниках

1. грузько — гру́зько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. грузько — Гру́зько, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. грузько — ГРУ́ЗЬКО. 1. розм., рідко. Присл. до грузьки́й 2. Колісник уклонився усім і, грузько ступаючи, пішов через хати (Мирний, ІII, 1954, 146); Він з байдужим виглядом знизав плечима й грузько всівся на канапу (Панч, Синів.., 1959, 7). 2. у знач. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах
4. грузько — Грузько нар. Топко, вязко. Ном. № 13323. Грузько йти.  Словник української мови Грінченка