гуанін

гуані́н

-у, ч., хім.

Одна з чотирьох нуклеотидних основ, що складають дезоксирибонуклеїнову та рибонуклеїнову кислоти.

Значення в інших словниках

1. гуанін — гуані́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гуанін — ГУАНІ́Н, у, ч. Одна з п'яти азотистих основ, які є складниками нуклеїнових кислот ДНК і РНК (поряд із аденіном, тиміном, цитозином і урацилом). Гуанін – це безбарвний, аморфний кристалічний порошок. Є похідною пурину (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах