гуменник

гуме́нник

-а, ч.

Вид диких гусей.

Значення в інших словниках

1. гуменник — ГУМЕ́ННИК, а, ч. Великий птах родини качкових із бурим строкатим пір'ям і чорним дзьобом з оранжевою “перев'язкою”; заселяє тундру й тайгу Євразії від Гренландії до Далекого Сходу.  Словник української мови у 20 томах
2. гуменник — Гуменник, -ка м. = гуменний. Борз. у.  Словник української мови Грінченка