гуркотання

гуркота́ння

гуркотіння, -я, с.

Дія за знач. гуркотати, гуркотіти і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. гуркотання — гуркота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гуркотання — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
3. гуркотання — ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гуркота́ти, гуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. І в занесених пугах над кіньми, і в поспішнім гуркотанні коліс чулась тривога (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах