гуркотіння

гуркоті́ння

див. гуркотання.

Значення в інших словниках

1. гуркотіння — гуркоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гуркотіння — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
3. гуркотіння — Гуркоті́ння, -ння, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гуркотіння — ГУРКОТІ́ННЯ див. гуркота́ння.  Словник української мови в 11 томах