Значення в інших словниках
-
гуцул —
гуцу́л іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
гуцул —
[гуцул] -ла, м. (на) -лов'і /-л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
-
гуцул —
Гуцульська слава дуже кривава. Протягом багатьох століть гуцули боролися за свою свободу. У XVІ-XVIII століттях на Гуцульщині було поширене опришківство, коли селяни втікали від панів у гори, збиралися у ватаги і нападали на своїх гнобителів. Багато гуцулів загинуло у боротьбі за волю.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
гуцул —
А, ч. Автомобіль «ЛУАЗ». У нас в гаражі є два гуцули.
Словник сучасного українського сленгу
-
гуцул —
Гуцу́л, -ла; гуцу́ли, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гуцул —
ГУЦУ́Л див. гуцу́ли.
Словник української мови в 11 томах
-
гуцул —
Гуцул, -ла м. Гуцулъ, житель гуцульщини. Ном. № 4694.
Словник української мови Грінченка