гуцул —
гуцу́л іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
гуцул —
[гуцул] -ла, м. (на) -лов'і /-л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
гуцул —
див. гуцули.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гуцул —
Гуцульська слава дуже кривава. Протягом багатьох століть гуцули боролися за свою свободу. У XVІ-XVIII століттях на Гуцульщині було поширене опришківство, коли селяни втікали від панів у гори, збиралися у ватаги і нападали на своїх гнобителів. Багато гуцулів загинуло у боротьбі за волю.
Приповідки або українсько-народня філософія
гуцул —
А, ч. Автомобіль «ЛУАЗ». У нас в гаражі є два гуцули.
Словник сучасного українського сленгу
гуцул —
ГУЦУ́Л див. гуцу́ли.
Словник української мови в 11 томах
гуцул —
Гуцул, -ла м. Гуцулъ, житель гуцульщини. Ном. № 4694.
Словник української мови Грінченка