дарований

даро́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до дарувати 1).

|| даровано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. дарований — даро́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. дарований — Даро́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. дарований — ДАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дарува́ти 1. Корою пофарбована Торбина та була, Бабусею дарована, Щоб книги берегла (Шпак, Вибр., 1952, 144); // У знач. прикм. Дарованому коневі в зуби не дивляться (Укр.. присл.., 1955, 282).  Словник української мови в 11 томах
4. дарований — Дарований, -а, -е Подаренный. Дарованому один кінець. Ном. № 4614. Дарованому коневі в зуби не дивляться. Ном. № 4616.  Словник української мови Грінченка