дарниця

да́рниця

-і, ж., розм., заст.

Дарча грамота, дарчий лист.

Значення в інших словниках

1. Дарниця — Да́рниця іменник жіночого роду місцевість  Орфографічний словник української мови
2. Дарниця — Да́рниця, -ці, -цею; да́рницький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. дарниця — ДА́РНИЦЯ, і, ж., розм., заст. Дарча грамота, дарчий лист. — Я тобі даю село Будутин, на Росі… Будеш ти в ньому господинею… От тобі моя печать, — вона простягла руку до столу і взяла дарницю на село (Скл., Святослав, 1959, 238).  Словник української мови в 11 томах