дарниця
ДА́РНИЦЯ, і, ж., розм., заст. Дарча грамота, дарчий лист.
— Я тобі даю село Будутин, на Росі… Будеш ти в ньому господинею… От тобі моя печать, — вона простягла руку до столу і взяла дарницю на село (Скл., Святослав, 1959, 238).
Словник української мови (СУМ-11)