двобарвний

двоба́рвний

-а, -е.

Який має у своєму забарвленні два кольори.

|| Складений з двох частин різного кольору.

Значення в інших словниках

1. двобарвний — двоба́рвний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. двобарвний — Двоба́рвний і двоба́рвий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. двобарвний — ДВОБА́РВНИЙ, а, е. Який має у своєму забарвленні два кольори. Подорожній приписував це [успіх] своїй двобарвній афіші (Мур., Свіже повітря.., 1962, 180); // Складений з двох частин різного кольору. Везувій наче викинув в море двобарвний прапор: блакитний з рожевим (Коцюб., II, 1955, 295).  Словник української мови в 11 томах