двоголосий

двоголо́сий

-а, -е.

Який звучить двома голосами або співається на два голоси.

Значення в інших словниках

1. двоголосий — двоголо́сий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. двоголосий — ДВОГОЛОСИЙ, ДВОГОЛОСНИЙ – ДВОГОЛОСНИЙ Двоголосий, двоголосний. Який звучить двома голосами або співається на два голоси: двоголосий (двоголосний) хор. Двоголосний, лінгв. Який складається з двох голосних літер, що вимовляються як один склад.  Літературне слововживання
3. двоголосий — Двоголо́сий, -са, -се  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. двоголосий — ДВОГОЛО́СИЙ, а, е. Який звучить двома голосами або співається на два голоси. Всі вони [твори] написані в двоголосому складі (Укр. муз. спадщ., 1940, 11); Старше покоління хвацьки, в надміру швидкому темпі, відспівало двоголосим хором: «Кинем об землю лихом, журбою» (Смолич, Мир.., 1958, 59).  Словник української мови в 11 томах