двірник
двірни́к
-а, ч.
1》 Працівник будинкоуправління, що стежить за чистотою і порядком у дворі та на вулиці біля двору.
2》 розм. Рухома стрілка для механічного очищення вітрового скла автомашини від снігу, пилу, крапель.
Великий тлумачний словник сучасної української мови