декортикатор

декортика́тор

-а, ч.

Машина для очищення лубу від здеревілих частин стеблин льону, конопель тощо.

Значення в інших словниках

1. декортикатор — декортика́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. декортикатор — ДЕКОРТИКА́ТОР, а, ч. Устаткування для декортикації (у 1 знач.). Перший промисловий декортикатор Шліхтена було запущено в серійне виробництво в США у другій половині 30-х років XX ст. (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. декортикатор — декортика́тор (від лат. decortico – знімаю кору) машина для очищення лубу від здеревілих частин стеблин льону, конопель тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука