декортикатор

ДЕКОРТИКА́ТОР, а, ч.

Устаткування для декортикації (у 1 знач.).

Перший промисловий декортикатор Шліхтена було запущено в серійне виробництво в США у другій половині 30-х років XX ст. (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. декортикатор — декортика́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. декортикатор — -а, ч. Машина для очищення лубу від здеревілих частин стеблин льону, конопель тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. декортикатор — декортика́тор (від лат. decortico – знімаю кору) машина для очищення лубу від здеревілих частин стеблин льону, конопель тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука