1. Словник української мови у 20 томах

декортикатор

ДЕКОРТИКА́ТОР, а, ч.

Устаткування для декортикації (у 1 знач.).

Перший промисловий декортикатор Шліхтена було запущено в серійне виробництво в США у другій половині 30-х років XX ст. (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декортикатор — декортика́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. декортикатор — -а, ч. Машина для очищення лубу від здеревілих частин стеблин льону, конопель тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. декортикатор — декортика́тор (від лат. decortico – знімаю кору) машина для очищення лубу від здеревілих частин стеблин льону, конопель тощо. Словник іншомовних слів Мельничука