держальце

де́ржальце

-я, с.

Зменш. до держално.

|| Предмет, яким беруть, тримають що-небудь.

Значення в інших словниках

1. держальце — де́ржальце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. держальце — див. держак  Словник синонімів Вусика
3. держальце — ДЕ́РЖАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до де́ржално. Людина тримала в руках зо два десятки ножів, довгих і гострих, з держальцями срібної інкрустації (Рибак, Помилка.., 1956, 150); // Предмет, яким беруть, тримають що-небудь. Із дроту держальце скрутить він умудрився.  Словник української мови в 11 томах
4. держальце — Держало, -ла с. = держално. ум. держальце.  Словник української мови Грінченка