держальце
ДЕ́РЖАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до де́ржално.
Людина тримала в руках зо два десятки ножів, довгих і гострих, з держальцями срібної інкрустації (Рибак, Помилка.., 1956, 150);
// Предмет, яким беруть, тримають що-небудь.
Із дроту держальце скрутить він умудрився. Туди яєчко примостив, Недогарок в куточку засвітив І над вогнем давай яйце вертіти (Гл., Вибр., 1957, 135).
Словник української мови (СУМ-11)