1. Словник української мови в 11 томах

держальце

ДЕ́РЖАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до де́ржално.

Людина тримала в руках зо два десятки ножів, довгих і гострих, з держальцями срібної інкрустації (Рибак, Помилка.., 1956, 150);

// Предмет, яким беруть, тримають що-небудь.

Із дроту держальце скрутить він умудрився. Туди яєчко примостив, Недогарок в куточку засвітив І над вогнем давай яйце вертіти (Гл., Вибр., 1957, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. держальце — де́ржальце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. держальце — -я, с. Зменш. до держално. || Предмет, яким беруть, тримають що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. держальце — див. держак Словник синонімів Вусика
  4. держальце — Держало, -ла с. = держално. ум. держальце. Словник української мови Грінченка