Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
дзявкало —
дзя́вкало іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
дзявкало —
ДЗЯ́ВКАЛО, а, ч. і с., розм. Маленький собака, що пискливо гавкає. – Так отой регент, от так регент! Цей не собачка-дзявкало, що й сюди дзяв-дзяв, і туди дзяв-дзяв! та круть-верть на всі боки, як муха в окропі (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
дзявкало —
див. балакучий
Словник синонімів Вусика
дзявкало —
Дзявкало, -ла с. Постоянно лающій щенокъ.
Словник української мови Грінченка