дзявкало

дзя́вкало

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. дзявкало — -а, с., розм. Щеня, яке постійно гавкає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дзявкало — ДЗЯ́ВКАЛО, а, ч. і с., розм. Маленький собака, що пискливо гавкає. – Так отой регент, от так регент! Цей не собачка-дзявкало, що й сюди дзяв-дзяв, і туди дзяв-дзяв! та круть-верть на всі боки, як муха в окропі (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. дзявкало — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
4. дзявкало — Дзявкало, -ла с. Постоянно лающій щенокъ.  Словник української мови Грінченка