дзявкало
дзя́вкало
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзявкало — -а, с., розм. Щеня, яке постійно гавкає. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзявкало — ДЗЯ́ВКАЛО, а, ч. і с., розм. Маленький собака, що пискливо гавкає. – Так отой регент, от так регент! Цей не собачка-дзявкало, що й сюди дзяв-дзяв, і туди дзяв-дзяв! та круть-верть на всі боки, як муха в окропі (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- дзявкало — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- дзявкало — Дзявкало, -ла с. Постоянно лающій щенокъ. Словник української мови Грінченка