дзявкало
ДЗЯ́ВКАЛО, а, ч. і с., розм.
Маленький собака, що пискливо гавкає.
– Так отой регент, от так регент! Цей не собачка-дзявкало, що й сюди дзяв-дзяв, і туди дзяв-дзяв! та круть-верть на всі боки, як муха в окропі (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзявкало — дзя́вкало іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дзявкало — -а, с., розм. Щеня, яке постійно гавкає. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзявкало — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- дзявкало — Дзявкало, -ла с. Постоянно лающій щенокъ. Словник української мови Грінченка