1. Словник української мови Грінченка

дзявкало

Дзявкало, -ла

с. Постоянно лающій щенокъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзявкало — дзя́вкало іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дзявкало — -а, с., розм. Щеня, яке постійно гавкає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзявкало — ДЗЯ́ВКАЛО, а, ч. і с., розм. Маленький собака, що пискливо гавкає. – Так отой регент, от так регент! Цей не собачка-дзявкало, що й сюди дзяв-дзяв, і туди дзяв-дзяв! та круть-верть на всі боки, як муха в окропі (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. дзявкало — див. балакучий Словник синонімів Вусика