дивненький

дивне́нький

-а, -е.

Пестл. до дивний.

Значення в інших словниках

1. дивненький — дивне́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дивненький — ДИВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ди́вний. — Ой ти, козаче, який ти дивненький, Чи ж ти не бачиш, що мороз біленький (Укр.. лір. пісні, 1958, 114); — Що ж сьогодні снилось тобі, любко? — Сон приснився, та дивненький дуже (Л. Укр., І, 1951, 34).  Словник української мови в 11 томах
3. дивненький — Дивний, -а, -е 1) Удивительный, дивный, чудный. Скажу я тобі диво дивноє, що о Петрі Дунай замерзав. Чуб. III. 317. 2) Странный. Дивний чоловік Хведь! Чи він планетник, Бог його знає. Камен.  Словник української мови Грінченка