дивненький
ДИВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ди́вний.
— Ой ти, козаче, який ти дивненький, Чи ж ти не бачиш, що мороз біленький (Укр.. лір. пісні, 1958, 114);
— Що ж сьогодні снилось тобі, любко? — Сон приснився, та дивненький дуже (Л. Укр., І, 1951, 34).
Словник української мови (СУМ-11)