дивненький

Дивний, -а, -е

1) Удивительный, дивный, чудный. Скажу я тобі диво дивноє, що о Петрі Дунай замерзав. Чуб. III. 317.

2) Странный. Дивний чоловік Хведь! Чи він планетник, Бог його знає. Камен. у. То представиться Алкану-пашаті, трапезонському княжаті, молодому паняті, сон дивен, барзо дивен на прочуд. Макс. (1849) 33. ум. дивненький, дивнесенький. Приснився мені сон дивненький, що приїхав мій миленький. Чуб. V. 3. Приснився козакові дивнесенький сон. Млр. л. сб. 212.

Значення в інших словниках

1. дивненький — дивне́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дивненький — -а, -е. Пестл. до дивний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дивненький — ДИВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ди́вний. — Ой ти, козаче, який ти дивненький, Чи ж ти не бачиш, що мороз біленький (Укр.. лір. пісні, 1958, 114); — Що ж сьогодні снилось тобі, любко? — Сон приснився, та дивненький дуже (Л. Укр., І, 1951, 34).  Словник української мови в 11 томах