дико — Великий тлумачний словник сучасної мови

дико — ди́ко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
дико — присл. Дуже, сильно, страшенно. Ну, трахалась і до того, бо хто ж винен, що він такий жлоб, ще й дико ревнивий (Ю. Покальчук). Особисто я дико змерзла, і сили стало лиш на кілька фоток (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
дико — ДИ́КО. Присл. до ди́кий. На території Української РСР дико зростають десять видів валеріан, що мають лікарське значення (Бот. ж., X, 1, 1953, 81); Полонені дико озиралися, близько тулилися один до одного (Хижняк... Словник української мови в 11 томах