дилина

дили́на

-и, ж., зах.

Груба дошка; брус, балка.

Значення в інших словниках

1. дилина — Де́лин, дилин, дили́на: Ди́ля, дили́на: — балка, колода [X] — брус, балка [33] — груба дошка, балка, брус [1;14] — груба дошка, брус (Ів.Фр.  Словник з творів Івана Франка
2. дилина — ДИЛИ́НА, и, ж., зах. Груба дошка; брус, балка. Дрібчасті перебої скрипки та басолі літали понад людьми і виривалися з клуні вкупі з промінням осіннього пообіднього сонця, що стріляло крізь стіну, де була вийнята одна дилина (Л. Укр., III, 1952, 670).  Словник української мови в 11 томах