довбальник

довба́льник

-а, ч.

1》 Робітник, що здійснює довбання чого-небудь.

2》 Верстатник, що працює на довбальному верстаті.

Значення в інших словниках

1. довбальник — довба́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. довбальник — ДОВБА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що здійснює довбання чого-небудь. Довбальник.., який має за плечима великий стаж і багатий досвід, покликання громадського контролера бачить насамперед у тому, щоб допомагати новачкам випускати добротну продукцію (Роб. газ., 15.УІІ 1965, 2).  Словник української мови в 11 томах