1. Великий тлумачний словник сучасної мови

довбальник

довба́льник

-а, ч.

1》 Робітник, що здійснює довбання чого-небудь.

2》 Верстатник, що працює на довбальному верстаті.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довбальник — довба́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. довбальник — ДОВБА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що здійснює довбання чого-небудь. Довбальник.., який має за плечима великий стаж і багатий досвід, покликання громадського контролера бачить насамперед у тому, щоб допомагати новачкам випускати добротну продукцію (Роб. газ., 15.УІІ 1965, 2). Словник української мови в 11 томах