1. Орфографічний словник української мови

довбальник

довба́льник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довбальник — -а, ч. 1》 Робітник, що здійснює довбання чого-небудь. 2》 Верстатник, що працює на довбальному верстаті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. довбальник — ДОВБА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що здійснює довбання чого-небудь. Довбальник.., який має за плечима великий стаж і багатий досвід, покликання громадського контролера бачить насамперед у тому, щоб допомагати новачкам випускати добротну продукцію (Роб. газ., 15.УІІ 1965, 2). Словник української мови в 11 томах