довбаний

Значення в інших словниках

1. довбаний — -а, -е. 1》 Вигот. із суцільного шматка дерева довбанням, видовбуванням. 2》 лайл., жарг. Пришелепуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. довбаний — А, -е. Обридлий, нещасливий, неприкаяний. Ех, братіку мій, і побратимство ж наше довбане — все 'дно що з одного табору корєша (О. Забужко). Вони, безжальні тварюки, мають велику силу — приходити тоді, коли голову муляє довбане сумління (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
3. довбаний — (-а, -е) ч.; мол.; несхвальн. Поганий, неприємний (неґативна характеристика будь-якого предмета, явища, людини). <...> можна зціпити зуби і дати собі відрізати пальця чи довбаний апендикс без наркозу (А. Словник жарґонної лексики української мови
4. довбаний — ДО́ВБАНИЙ, а, е. Вигот. із суцільного шматка дерева довбанням, видовбуванням. По-господарському у довбану колоду Збирав [боєць] упійманий пропахлий воском рій (Рильський, І, 1956, 272); На березі й досі лежить довбаний човен, знизу він взявся льодом... Словник української мови в 11 томах