довбальник
ДОВБА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що здійснює довбання чого-небудь.
Довбальник.., який має за плечима великий стаж і багатий досвід, покликання громадського контролера бачить насамперед у тому, щоб допомагати новачкам випускати добротну продукцію (Роб. газ., 15.УІІ 1965, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довбальник — довба́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- довбальник — -а, ч. 1》 Робітник, що здійснює довбання чого-небудь. 2》 Верстатник, що працює на довбальному верстаті. Великий тлумачний словник сучасної мови