довбальник

ДОВБА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що здійснює довбання чого-небудь.

Довбальник.., який має за плечима великий стаж і багатий досвід, покликання громадського контролера бачить насамперед у тому, щоб допомагати новачкам випускати добротну продукцію (Роб. газ., 15.УІІ 1965, 2).

Значення в інших словниках

1. довбальник — довба́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. довбальник — -а, ч. 1》 Робітник, що здійснює довбання чого-небудь. 2》 Верстатник, що працює на довбальному верстаті.  Великий тлумачний словник сучасної мови