доколювати

доко́лювати

-юю, -юєш, недок., доколоти, -колю, -колеш, док., перех.

Закінчувати колоти (у 1-3 знач.); колоти до якого-небудь строку, межі.

Значення в інших словниках

1. доколювати — доко́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доколювати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика
3. доколювати — ДОКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОКОЛО́ТИ. колю́, ко́леш, док., перех. Закінчувати колоти (у 1-3 знач.); колоти до якого-небудь строку, межі. Доколов [господар] плаху і лише тоді випроставсь і глянув (Головко, II, 1957, 479).  Словник української мови в 11 томах
4. доколювати — Доколювати, -люю, -єш сов. в. доколоти, -лю, -леш, гл. Докалывать, доколоть. ЗОЮР. І. 76.  Словник української мови Грінченка