докоротати

докорота́ти

-аю, -аєш, док., перех., розм.

Заповнити, зайняти чим-небудь час, намагаючись зробити непомітним його плин.

|| Провести життя одноманітно, нудно.

Значення в інших словниках

1. докоротати — докорота́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. докоротати — ДОКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Заповнити, зайняти чим-небудь час, намагаючись зробити непомітним його протікання. — Насилу ніч ту докоротала (Сл. Гр.); // Провести життя одноманітно, нудно. Повернув [дід] домів, до мого вітця, і спокійно докоротав.. життя (Фр., VIII, 1952, 130).  Словник української мови в 11 томах
3. докоротати — Докоротати, -таю, -єш гл. Дотянуть, довлачить. Насилу ніч ту докоротала. Де мені смерти своєї дождати, альбо віка свого докоротати. Мет. 349.  Словник української мови Грінченка