докоротати
ДОКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Заповнити, зайняти чим-небудь час, намагаючись зробити непомітним його протікання.
— Насилу ніч ту докоротала (Сл. Гр.);
// Провести життя одноманітно, нудно.
Повернув [дід] домів, до мого вітця, і спокійно докоротав.. життя (Фр., VIII, 1952, 130).
Словник української мови (СУМ-11)