Великий тлумачний словник сучасної мови

домініканці

домініка́нці

I

мн. до домініканець 1).

II -ів, мн. (одн. домініканець, -нця, ч.; домініканка, -и, ж.).

Основне населення Домініканської Республіки.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. домініканці — ДОМІНІКА́НЦІ, ів, мн. (одн. домініка́нець, нця, ч.; домініка́нка, и, ж.). Основне населення Домініканської Республіки, яка займає східні дві третини острова Іспаньйола (о. Гаїті).  Словник української мови у 20 томах
  2. домініканці — домініка́нці (лат. dominicani) католицький чернечий орден, заснований в 1215 р. іспанським ченцем Домініком для боротьби проти єресей. Нині один з найвпливовіших католицьких орденів.  Словник іншомовних слів Мельничука
  3. домініканці — Католицький чернечий орден, заснований св. Домініком Ґусманом, затверджений 1216; видатне значення у філософії й теології (Альберт Великий, Тома Аквінський); гол. роль у інквізиції; з 1230 бували у Києві, в XVI ст. на укр.  Універсальний словник-енциклопедія
  4. домініканці — Домініка́нці, -ців, -цям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)