домініканець

домініка́нець

-нця, ч.

1》 Член католицького чернечого ордену, заснованого у 13 ст. іспанським ченцем Домініком у Франції для боротьби проти єретиків.

2》 див. домініканці II.

Значення в інших словниках

1. домініканець — домініка́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. домініканець — ДОМІНІКА́НЕЦЬ² див. домініка́нці.  Словник української мови у 20 томах
3. домініканець — ДОМІНІКА́НЕЦЬ, нця, ч. Член католицького чернечого ордену, заснованого у XIII ст. іспанським ченцем Домініком у Франції для боротьби проти єретиків. У храмі у святого Яна я випадком підслухав тиху мову двох домініканців (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 75).  Словник української мови в 11 томах