домінуючий

доміну́ючий

-а, -е, книжн.

Дієприкм. акт. теп. ч. до домінувати.

Значення в інших словниках

1. домінуючий — доміну́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. домінуючий — Панівний, переважливий, див. супремація  Словник чужослів Павло Штепа
3. домінуючий — ПАНІВНИ́Й (найпоширеніший), ДОМІНУ́ЮЧИЙ. Панівний напрям; Домінуюча тенденція.  Словник синонімів української мови
4. домінуючий — ДОМІНУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн. Дієпр. акт. теп. ч. до домінува́ти. Домінуючою у давньому українському письменстві була так звана книжна мова (Рад. літ-во, 3, 1962, 74); Ідея радянського патріотизму і дружби народів стає домінуючою ідеєю у довоєнній творчості М. Рильського (Рад. літ-во, 1, 1961, 124).  Словник української мови в 11 томах