домінуючий
ДОМІНУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн. Дієпр. акт. теп. ч. до домінува́ти.
Домінуючою у давньому українському письменстві була так звана книжна мова (Рад. літ-во, 3, 1962, 74);
Ідея радянського патріотизму і дружби народів стає домінуючою ідеєю у довоєнній творчості М. Рильського (Рад. літ-во, 1, 1961, 124).
Словник української мови (СУМ-11)