домініканець

ДОМІНІКА́НЕЦЬ, нця, ч. Член католицького чернечого ордену, заснованого у XIII ст. іспанським ченцем Домініком у Франції для боротьби проти єретиків.

У храмі у святого Яна я випадком підслухав тиху мову двох домініканців (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 75).

Значення в інших словниках

1. домініканець — домініка́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. домініканець — -нця, ч. 1》 Член католицького чернечого ордену, заснованого у 13 ст. іспанським ченцем Домініком у Франції для боротьби проти єретиків. 2》 див. домініканці II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. домініканець — ДОМІНІКА́НЕЦЬ² див. домініка́нці.  Словник української мови у 20 томах