домініканець —
домініка́нець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
домініканець —
-нця, ч. 1》 Член католицького чернечого ордену, заснованого у 13 ст. іспанським ченцем Домініком у Франції для боротьби проти єретиків. 2》 див. домініканці II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
домініканець —
ДОМІНІКА́НЕЦЬ, нця, ч. Член католицького чернечого ордену, заснованого у XIII ст. іспанським ченцем Домініком у Франції для боротьби проти єретиків. У храмі у святого Яна я випадком підслухав тиху мову двох домініканців (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 75).
Словник української мови в 11 томах