домінуючий —
доміну́ючий прикметник
Орфографічний словник української мови
домінуючий —
-а, -е, книжн. Дієприкм. акт. теп. ч. до домінувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
домінуючий —
ПАНІВНИ́Й (найпоширеніший), ДОМІНУ́ЮЧИЙ. Панівний напрям; Домінуюча тенденція.
Словник синонімів української мови
домінуючий —
ДОМІНУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн. Дієпр. акт. теп. ч. до домінува́ти. Домінуючою у давньому українському письменстві була так звана книжна мова (Рад. літ-во, 3, 1962, 74); Ідея радянського патріотизму і дружби народів стає домінуючою ідеєю у довоєнній творчості М. Рильського (Рад. літ-во, 1, 1961, 124).
Словник української мови в 11 томах