домінувати
ДОМІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., книжн. Мати перевагу, панувати, бути основним, головним; переважати.
Тонке телікання скрипки, верескливий галас кларнета — зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму, над котрою усе ж таки домінує сурмачеве «туру-туру… та…» (Коцюб., І, 1955, 233);
Тепер у цьому обличчі домінували: гострота, впертість і твердість (Загреб., Європа. Захід, 1961, 109).
Словник української мови (СУМ-11)