доповнення

допо́внення

-я, с.

1》 Дія за знач. доповнити.

2》 Те, що доповнює що-небудь, виступає додатком до чогось.

Значення в інших словниках

1. доповнення — допо́внення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. доповнення — див. ДОДАТОК.  Словник синонімів Караванського
3. доповнення — [допоўнеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
4. доповнення — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне).  Словник синонімів української мови
5. доповнення — Допо́внення, -ння; -по́внення, -по́внень і -вненнів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. доповнення — ДОПО́ВНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. допо́внити. Для доповнення серії наших оповідань на галицьких діалектах подаємо тут оповідання з гуцульського життя (Фр., XVI, 1955, 34). 2. Те, що доповнює що-небудь, виступає додатком до чогось.  Словник української мови в 11 томах