Великий тлумачний словник сучасної мови

дорадник

дора́дник

-а, ч.

1》 рідко.Той, хто дає поради, радить що-небудь; порадник.

2》 діал. Назва службовця-консультанта.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. дорадник — дора́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. дорадник — ПОРА́ДНИК (той, хто радить, дає поради), РА́ДНИК розм., НАПРА́ВНИК розм., ДОРА́ДНИК розм. На біду, в Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П.  Словник синонімів української мови
  3. дорадник — Дора́дник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дорадник — ДОРА́ДНИК, а, ч. 1. рідко. Той, хто дає поради, радить що-небудь; порадник. — Я старався лиш про те, щоби бути дорадником і помічником тим, що зверталися з довір’ям до мене (Коб.  Словник української мови в 11 томах