доручати

доруча́ти

-аю, -аєш, недок., доручити, -ручу, -ручиш, док., перех., також з інфін., кому, чому.

Покладати на когось виконання чого-небудь.

|| Віддавати кого-, що-небудь у повне розпорядження когось.

Значення в інших словниках

1. доручати — доруча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доручати — (кому) припоручити, покладати на, (щось неприємне) спихати, звалювати <�на плечі>; (у руки) вручати, давати, передавати; доручувати.  Словник синонімів Караванського
3. доручати — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови